ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
Розділ третій Суспільно-політичний лад і право в Україні (початок XX ст.
— липень 1914 р.)
.
Розділ третій Суспільно-політичний лад і право в Україні
(початок XX ст. — липень 1914 р.)
На початку XX ст. Російська імперія, до складу якої входила й
Україна, вступила одночасно з розвинутими країнами в нову стадію розвитку.
Російський імперіалізм поряд із загальними для всіх імперіалістичних країн
рисами мав свої особливості. Так, за ступенем концентрації виробництва і
робітників на великих підприємствах Російська імперія на початку XX ст. посіла
перше місце у світі. Високою була концентрація виробництва в промисловості,
особливо важкій, і в Україні. Концентрація і централізація виробництва в
промисловості і виникнення на цьому підґрунті монополій супроводжувалися
концентрацією капіталу, злиттям банківського капіталу з промисловим, створенням
фінансового капіталу і фінансової олігархії. В банківському капіталі
Російської імперії значною була частка іноземних капіталів. У загальному
обсязі акціонерного капіталу України іноземний капітал становив 80—90%.
Сільське господарство України, як і Росії, в період, що,
розглядається, загалом продовжувало розвиватися капіталістичним шляхом.
Водночас у ньому існували феодальні кріпосницькі пережитки, передусім велике
поміщицьке землеволодіння.
Поєднання капіталістичних суперечностей (загострених на початку
XX ст. глибокою економічною кризою, що спричинила погіршення становища
народних мас) з феодальними пережитками у сільському господарстві, прагнення
царизму зберегти в недоторканості існуючий лад, поразка Росії у
російсько-японській війні призвели до революції 1905—1907 pp.,
буржуазно-демократичної за своїм характером.
У разі перемоги революція 1905—1907 pp. покликана була
розв’язати такі основні завдання, як повалення самодержавства, встановлення
демократичної республіки, ліквідація поміщицького землеволодіння, введення
8-годинного робочого дня, здійснення демократичних перетворень у країні,
зокрема, встановлення виборності державних органів, забезпечення прав і свобод
громадян, вирішення національних питань. Однак через низку причин вона зазнала
поразки. Царат здобув перемогу, і країна вступила у період третьочервневої
монархії (червень 1907 — липень 1914 р.). В усій Російській імперії
встановлювався режим репресій. Одним з елементів політики царату в період
реакції було насаджування ідеології великодержавного шовінізму і посилення
національного гноблення. В Україні це виявилося, зокрема, в переслідуванні
української мови і культури.
Невирішеність багатьох економічних, політичних, соціальних і
національних проблем, що раніше призвели до революції, штовхали трудящі маси
на нові зіткнення з царським урядом. У 1910— 1911 pp. у країні в цілому, в тому
числі в Україні, спостерігалося піднесення робітничого руху. Його розмах у 1914
р. досяг рівня 1905 р. Водночас виступи селян переросли в активну боротьбу
проти самодержавства. На червень 1914 р. політична криза в Росії досягла
кульмінації, і країна опинилася перед загрозою революційного вибуху. Однак 19 липня
1914 р. розпочалася Перша світова війна, яка тимчасово перервала наростання
революційного руху в країні.
Соціально-економічна, політична ситуація у Російській
імперії в період, що розглядається, безпосередньо впливали на її суспільний,
державний лад і право, обумовлюючи більш чи менш суттєві зміни.
.
