ТЕМА 3 «ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ»

ТЕМА 3 «ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ»

1
0

ТЕМА 3 «ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ»
1. Переваги та недоліки ПДВ

2. Платники ПДВ

3. Об’єкт оподаткування

4. База та ставки оподаткування

5.Порядок обчислення та сплати податку

6. Звітність з ПДВ


Податок на додану вартість (ПДВ) — це порівняно новий вид податку. Вперше його ввів у Франції в 1954 р. економіст М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення: спочатку в країнах Європи (кінець 60-х — початок 70-х рр.) і дещо пізніше в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.
ПДВ — це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до ціни продажу на товари (роботи, послуги), котру сплачує кінцевий споживач. ПДВ має ряд суттєвих переваг і недоліків.

Нині податок на додану вартість в Україні регулюють Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 р. і Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р.
Платниками податку на додану вартість є ЮЛ, ФЛ:
які мають обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), який протягом періоду з останніх 12 календарних місяців перевищує 3600 НМДГ;
ввозять товари на ТТУ або отримують від нерезидентів роботи (послуги) для їх використання на ТТУ;
здійснюють діяльність з торгівлі за готівку, незалежно від обсягів продажу, за винятком ФЛ, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
продажу товарів (робіт, послуг) на ТТУ;
ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надають нерезиденти, для їх використання чи споживання в межах України;
вивезення (пересилання) товарів за межі ТТУ та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.
До операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, належать операції щодо:
випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, випущених в
обіг СПД, НБУ, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування (крім продажу бланків, банківських особистих чеків, цінних паперів, розрахункових платіжних документів, пластикових карток);
передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);
надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Мінфіну); бланків з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорам позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
оплати вартості державних платних послуг, обов’язковість отримання (надання) яких зумовлена законодавством;
виплати заробітної плати, стипендії, субсидій за рахунок бюджетів і державних цільових фондів; виплати дивідендів і роялті, надання комісійних і дилерських послуг з торгівлі цінними паперами;
передачі ОФ як внеску до статутних фондів ЮЛ в обмін на їхні корпоративні права;
безоплатної передачі у державну чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ або міст, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування;
надання позашкільними навчальними закладами вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;
надання уповноваженими банками послуг з довірчого управління фондами банківського управління
Звільнено від оподаткування, ряду операцій, що утворюють 5 груп: 1 — операції соціального змісту; 2 — операції закладів освіти; 3 — послуги державних органів культури та охорони здоров’я; 4 — окремі операції виробничого змісту; 5 — інші операції.
Важлива складова для обчислення ПДВ — це база оподаткування. Базою оподаткування по товарах, роботах, послугах, вироблених в Україні є контрактна ціна (без ПДВ); по імпортних товарах, роботах, послугах — контрактна вартість, але не менше за митну вартість, договірна вартість робіт, послуг.
Податок на додану вартість підприємства сплачують відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» за ставкою 20% до договірної (контрактної) вартості товарів, продукції, робіт і послуг, що реалізують. Цю вартість визначають за вільними або регульованими цінами (тарифами). Вона включає також акцизний збір, ввізне мито, інші податки і збори (обов’язкові платежі), включені у ціну товарів, продукції, робіт і послуг.
Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету а відшкодуванню з бюджету, визначають у наступному порядку.
Враховуючи господарську діяльність підприємства, визначаємо базу оподаткування (БО):
БО = СВ+ П + ВМ + АЗ,
де СВ — собівартість;
П — прибуток;
ВМ — ввізне мито;
АЗ — акцизний збір.

Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов’язання — ПЗ) за товарами, що підлягають продажу:
ПДВ (ПЗ) = (БО х 20%) / 100,
Формуємо вільну або регульовану ціну (В(Р)Ц):
БО+ ПДВ,
Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:
ПК= ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма
де ПДВтмц — сума податків, сплачених платником у зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей;
ПДВоф — сума податків, сплачених платником у зв’язку з придбанням основних фондів;
ПДВнма — сума податків, сплачених платником у зв’язку з придбанням нематеріальних активів.
Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):
ПДВ= ПЗ — ПК.
Існує нульова ставка ПДВ. За нульовою ставкою податок обчислюють:
з продажу товарів, що були експортовані (вивезені) підприємством за межі ТТУ;
з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами ТТУ;
з продажу товарів у зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України (продаж лише фізичним особам);
з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;
з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;
з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів;
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на ТТУ.
Застосування нульової ставки забезпечує повне відшкодування ПДВ, що був сплачений постачальнику в зв’язку з придбання товарів (робіт і послуг).
Основним первинним документом з ПДВ є податкова накладна — первинний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання у платника податку в зв’язку з продажем товарів, робіт, послуг (ТРП) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця — платника податку у зв’язку з придбанням таких ТРП. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань у 2 примірниках (оригінал передається покупцю, копія залишається у продавця). Особа, яка здійснює продаж товарів (робіт, послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), не зобов’язана заповнювати податкову накладну. В цьому випадку звітним документом є чек. Податкова накладна не виписується у разі, якщо обсяг разового продажу товарів не перевищує 20 грн.
Крім податкової накладної до складу первинних документів з ПДВ входить розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, який застосовується у випадках зміни бази оподаткування внаслідок зміни ціни, умов поставки, виявлення помилок при заповненні податкової накладної.
На підставі первинних документів складаються регістри аналітичного обліку з ПДВ — Книга обліку продажу товарів та Книга обліку придбання товарів, метою ведення яких, є визначення сум податкового зобов’язання і податкового кредиту платника податку.
Записи в Книгу продажу товарів вносяться у момент виникнення податкових зобов’язань. Підставою для записів є податкові накладні.
Податкове зобов’язання — загальна сума податку, отриманого платником податку у звітному періоді від продажу ТРП.
Датою виникнення податкових зобов’язань:
З продажу ТРП будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу — дата оприбуткування в касі);
дата відвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт (послуг)).
Для операцій з продажу товарів чи валютних цінностей з використанням торгових автоматів:
дата виїмки з автомату виручки у грошовій формі;
дата продажу жетонів, карток.
При продажу товарів, із використанням кредитних або дебетових карток і чеків датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення податкової накладної або дата виписки рахунка (товарного чека);
При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:
або дата відвантаження підприємством товару;
або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт.
При здійсненні цих операцій з нерезидентами дата виникнення податкових зобов’язань — це дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.
При бартерних операціях, які здійснюють на території України, податок справляють за повною ставкою (20%):
при продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок підприємства або дата отримання відповідної компенсації;
при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації.
Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. СПД має право на податковий кредит при дотриманні таких вимог: він зареєстрований як платник ПДВ; вартість придбаних ТРП включається до складу валових витрат або підлягає амортизації; придбані ТРП використовуються в операціях, що оподатковуються ПДВ; є податкова накладна або вантажна митна декларація, що підтверджує факт сплати ПДВ.
Датою виникнення права платника на податковий кредит є:
при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів з банківського рахунка підприємства в оплату товарів або дата оформлення податкової накладної;
для операцій із ввезення товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковими зобов’язаннями при оформленні ввізної митної декларації;
для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій: дати відвантаження товарів або дата їхнього оприбуткування.
Податковий кредит звітного періоду складають із сум податків, сплачених (нарахованих) підприємством у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат виробництва (обігу) та ОФ чи НА, що підлягають амортизації.
У випадку, коли за результатами звітного періоду сума податку має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету, протягом місяця, наступного за звітним. Підставою для одержання відшкодування є дані податкової декларації. Відшкодування здійснюють шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок підприємства в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, що приймає до негайної оплати (погашення) будь-яка банківська установа. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів з інших податків та зборів не дозволяється.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту. Якщо зазначена сума податкових зобов’язань має від’ємне значення, то її зараховують у погашення заборгованості підприємства зі сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості — у зменшення податкових зобов’язань підприємства протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюють на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковують за нульовою ставкою.
На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства та даних податкового обліку, складається звітна декларація з ПДВ.
Звітний період подання декларації дорівнює 1 календарному місяцю, якщо обсяг оподатковуваних операцій із продажу ТРП за попередній календарний рік з урахуванням ПДВ перевищує 7200 НМДГ; 1 календарному місяцю або календарному кварталу (за вибором платника), якщо обсяг оподатковуваних операцій не перевищує 7200 НМДГ.
Податкову декларацію з податку на додану вартість подають за базовий податковий період, що дорівнює:
календарному місяцю — протягом 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу — протягом 40-ка календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Сума податкового зобов’язання з ПДВ, визначена у декларації повинна бути перерахована до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за граничним терміном подання декларації.


НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ