§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності :: vuzlib.su

§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності :: vuzlib.su

142
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності

.

§ 2.
Принципи і функції юридичної відповідальності

Принципи
юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до
правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є
різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені
закономірні зв’язки.

У
демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність
передбачається лише за діяння, що є протиправними:

1)
за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);

2) за
суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.

Щодо
винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана
«відповідальність без вини» — обов’язок організацій і громадян, діяльність яких
пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів,
будівництва то що), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
(якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці
правила визначають цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як
неправомірними, так і правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав
і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності,
небезпечної для оточення;

3) за
юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері
закону;

4)
за власні діяння правопорушника.

Юридична
відповідальність грунтується на принципах:

1)
законності —

полягає
у тому, що юридична відповідальність:


настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з
визначеним законом порядком;


припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного,
винного діяння);


настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;


припускає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності.

Незнання
законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);

2)
обґрунтованості -виражається в:


установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як
об’єктивної істини;


встановленні інших юридичне значущих фактів, пов’язаних з висновками про факт і
суб’єкта правопорушення;

3)
доцільності —

полягає
у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної
відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).

Цей
принцип вимагає:


індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості
правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61
Конституції України: «Юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер»);


пом’якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності за
наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;

4)
невідворотності -полягає в:


неминучості настання відповідальності правопорушника;


оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;


професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів;


ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;

5)
своєчасності — означає


можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку
давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.

Для
адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності в
кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року до 10—15 років
(залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив
у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також
обмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку
задавнення позову;

6)
справедливості — виявляється в такому:


кримінальне покарання не встановлюється за проступки;


при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська
гідність;


зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює
(але не пом’якшує) її;


за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання.

«Ніхто
не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за
одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції України).

Функції
юридичної відповідальності:

правоохоронна

виховна

U

8

правовідновлююча
(компенсаційна)

загальнопревентивна


спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання
невиконаних обов’язків, властивих цивільній, насамперед, майновій,
відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлювючі санкції
мають абсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точно
встановлений незалежно від обставин правопорушення


спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону

каральна
(штрафна)

спеціально-превентивна


спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим
правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній
відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті суб’єктивного
цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначений характер,
встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення
залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристики особи та
інших обставин


спрямована на виховання правопорушника

Відповідно
до правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють правовідновлюючу і
каральну (штрафну) відповідальність.

У
разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального) характеру
діє принцип презумпції невинності, тобто припущення, відповідно до якого
обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено у
встановленому законом порядку. Це важлива конституційна гарантія охорони прав
особи, що виключає необгрунтоване обвинувачення і осуд (див. ст. 62 Конституції
України).

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ