ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного
правопорядку
.
§ 1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного
правопорядку
У Кримінальному кодексі України 2001 р. вперше злочини проти миру, безпеки
людства та міжнародного правопорядку виділені в окремому розділі, в якому
вперше у більшості статей встановлена відповідальність за суспільно небезпечні
діяння. У цьому розділі КК передбачені ті злочини, які світове співтовариство
визнає особливо небезпечними для всього людства, тому що вони підривають основи
міжнародних відносин і здатні знищити саме людство (агресивна війна,
застосування зброї масового знищення, геноцид тощо).
Особливістю цих злочинів також є їх зв’язок з міжнародним кримінальним
правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами. Поява у КК цієї групи
злочинів безпосередньо пов’язана з багаторічними зусиллями світового
співтовариства щодо виділення у міжнародному кримінальному праві групи злочинів,
найбільш небезпечних для всього людства, і встановлення особливих умов
відповідальності за їх вчинення (незалежно від того, чи є дії порушенням
внутрішнього права країни, в якій вчинений злочин, а також від місця вчинення
злочину, поширення на них юрисдикції Міжнародного кримінального суду або судів
інших держав тощо). Основними джерелами норм про такі злочини у міжнародному
праві є: статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових
трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.)
і по Руанді (1994 p.). Римський Статут Міжнародного кримінального суду (1998
p.), численні конвенції і резолюції ООН. З 1947 р. Комісія міжнародного права
ООН готує Кодекс про злочини проти миру та безпеки людства. При кваліфікації злочинів
проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках
слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з’ясування змісту норм або
окремих понять.
Більшість злочинів, передбачених у розділі XX КК, вважаються закінченими з
моменту вчинення суспільне небезпечних дій. Суб’єктивна сторона всіх злочинів
характеризується умислом. Відповідальність за посягання на життя представника
іноземної держави (ст. 443) настає з 14 років, а за інші злочини — з 16 років.
Згідно з ч. 5 ст. 49 давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти
миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437—439 і частині 1 статті 442.
•
Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можна
поділити на три групи, виходячи з їх об’єктів: 1) злочини проти миру (статті
436, 437, 438 і 447); 2) злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441 і
442); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 443, 444, 445 і 446).
.
