ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
Розділ XV ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА
ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
.
Розділ XV ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Загальні положення до розділу
1. Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли
18-річного віку. Серед неповнолітніх в КК виокремлюється ще ряд категорій осіб,
зокрема: малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, новонароджені
діти, діти, які не досягли 16-річного віку, тощо,
Коли йдеться про кримінальну відповідальність і покарання
неповнолітніх, то має значення виокремлення серед них тих, що досягли віку, з
якого може наставати кримінальна відповідальністьВ такому сенсі неповнолітніми
слід вважати осіб, які досягли 16-рІчного, в ряді випадків 14-річного віку, але
яким ще не виповнилося 18 років. Особа вважається такою, що досягла
відповідного віку не в день свого народження, а з 0 годин наступної доби.
Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості
неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінальноправову
охорону, по-друге, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності,
звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від
покарання і його відбування. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах,
зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні,
у зв’язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони
і захисту, включаючи належний правовий захист,
2. Норми, спрямовані на забезпечення нормального фізичного і
психічного розвитку неповнолітніх, вміщені в низці статей Загальної частини КК.
До них належать ті, які: регламентують вік, з якого може наставати кримінальна
відповідальність (ст. 22); передбачають, що обставиною, яка пом’якшує
покарання, є вчинення злочину неповнолітнім (п. 3 ч. 1 ст. 66), а обставинами,
які обтяжують покарання, — вчинення злочину щодо малолітнього (п. б ч. 1 ст.
67) або з використанням малолітнього (п. 9 ч. 1 ст. 67).
3. В Особливій частині КК є значна кількість норм про
злочини, потерпілими від яких можуть виступати лише неповнолітні (чи окремі їх
категорії), або ж караність яких посилюється при вчиненні їх щодо
неповнолітніх, Потерпілий (про поняття потерпілого див. коментар до ст. 46),
який характеризується відповідними рисами, є ознакою основних або
кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів низки злочинів.
Посилена кримінальна відповідальність встановлена щодо
посягань, спрямованих проти: 1) малолітніх (п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 135, ч.
2 ст. 136, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 152, ч. З ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст.
299, ч. З ст. 307); 2) новонароджених дітей (ст. 117, ч. 2 ст. 135, ст. 148);
3) неповнолітніх, які не досягли віку, з якого чинним законодавством
дозволяється працевлаштування (ст. 150); 4) осіб, які не досягли 16-річного
віку (ч. 1 ст. 156); 5} осіб, які не досягли 15-річного віку (ст. 167); 6)
неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на утриманні батьків
(ст. 164); 7) дітей, які не досягли статевої зрілості (ч. 1 ст. 155); 8) просто
дітей (ч. З ст. 120, ч. З ст. 130, ч. 2 ст. 133, ст. 137, ч. 2 ст. 140, ст.
141, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 144. ч. 2 ст. 147, ч. 2 ст. 149, ч. З ст. 149, ч. З
ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 155, ч. 2 ст. 156, ст. 164, ст. 166, ст. 168,
ст. 169, ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 181, ч. ч. 2 і 3 ст. 300, ч. ч. 2 і 3 ст. 301.
ч. З ст. 302, ч. З ст. 303, ст. 304, ч. 2 ст, 307, ч. З ст. 309, ч. З ст. 314,
ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317, ст. 323, ст. 324, ч. 1 ст. 442).
4. Разом із посиленням кримінально-правового захисту
неповнолітніх КК передбачає специфіку вирішення цілої низки питань
відповідальності за злочини, вчинені самими неповнолітніми. Такі норми
об’єднані у розділі XV Загальної частини КК.
Необхідність виокремлення спеціальних норм про кримінальну
відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму,
економії кримінальної репресії. Особливості психології неповнолітніх, зокрема
їх схильність до сприйняття стороннього впливу, з одного боку, спонукають
максимально обмежувати їх спілкування з повнолітніми злочинцями, які
розміщуються в окремих установах з відбування покарання, а з другого, — дає
змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м’якими заходами, достатніми
для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має право
висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів.
Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є міри виховно-педагогічного, а не
карального характеру.
5. Підстава кримінальної відповідальності неповнолітніх та
її принципи такі ж, які діють стосовно повнолітніх осіб. У розділі XV Загальної
частини КК зосереджені лише норми, які стосуються особливостей кримінальної
відповідальності і покарання неповнолітніх: 1) встановлюють більш широкі, ніж
щодо повнолітніх, умови звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема
із застосуванням примусових заходів виховного характеру; 2) містять обмеження
щодо суворості видів і розмірів покарань та інших заходів кримінально-правового
характеру; 3) передбачають більш м’які вимоги (умови) для звільнення від
кримінального покарання; 4) регламентують вимоги щодо погашення і зняття
судимості.
Якщо ж ті чи інші питання не регламентовано статтями розділу
XV Загальної частини, то при розгляді справ неповнолітніх слід керуватися
положеннями, викладеними в інших розділах Загальної та Особливої частин КК.
Конституція України (ст. ст. 51-52). Конвенція про права
дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною
27 лютого 1991р.
Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р.
.
