Тема 5. Стратегія і планування в міжнародному менеджменті
1. Сутність та алгоритм стратегічного планування в міжнародному менеджменті.
2. Стратегія імпорту, експорту та розміщення міжнародного виробництва.
3. Міжнародні стратегічні альянси.
4. Планування реалізації стратегії в міжнародному менеджменті.
1. Слово “стратегія” походить від грецького “strategos” – мистецтво генерала.
Міжнародна стратегія фірми – це узагальнений опис скоординованих дій щодо визначення основного напрямку діяльності міжнародної організації, її місця в МПП та шляхів реалізації всього комплексу її міжнародних цілей.
Необхідність стратегії в міжнародному менеджменті полягає в наступному:
1. Визначення і утримання основного напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій.
2. Потреба координації та інтеграції різноманітних операцій в масштабах корпорації.
3. Посилення позицій в конкурентній боротьбі.
Переваги стратегічного планування:
1. Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій.
2. Детальне комплексне опрацювання проблем, пов’язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і т. д.
Найскладнішою проблемою в розробці стратегії для МНК є наступне: як поєднати необхідність глибокого і детального знання великої кількості особливостей, необхідних для успішного ведення бізнесу на даній національній території, з вимогами спільності та одноманітності, властивими глобальній корпоративній стратегії, що задає загальні рамки і напрямки міжнародних операцій компанії.
Відповідь на це питання в кожному конкретному випадку значною мірою залежить від стратегічної орієнтації фірми.
Стратегічний профіль міжнародних компаній
№п/п
|
Характеристика
|
Етноцентризм
|
Поліцентризм
|
Регіоцентризм
|
Геоцентризм
|
1
|
Місія
|
Прибутковість,
|
Громадське
|
Прибутковість
|
Прибутковість
|
2
|
Стратегія
|
Глобальна
|
Національна
|
Регіональна
|
Глобальна
|
3
|
Характер
|
Зверху
|
Знизу
|
Переговори
|
Переговори
|
4
|
Організаційні
|
Ієрархія
|
Ієрархія
|
Продуктово-географічна
|
Мережа
|
5
|
Культура
|
Країни
|
Країни
|
Регіональна
|
Глобальна
|
6
|
Технологія
|
Масове
|
Серійне
|
Гнучке
|
Гнучке
|
7
|
Маркетинг
|
Продукція
|
Локальні
|
Регіональна
|
|
8
|
Фінанси
|
Репатріація
|
Утримання
|
Регіональний
|
Глобальний
|
9
|
Персонал
|
Ключові
|
Ключові
|
Регіональна
|
Глобальна
|
Джерело: Columbie Journal of Word Business. – Summer 1985, pp.5-6
У відповідності зі своєю стратегічною орієнтацією фірма розробляє свою міжнародну стратегію.
Вибір стратегії може бути сформульований як дихотомія централізації – децентралізації, тобто визначення співвідношення між ними, яке обирається менеджером компанії в конкретних умовах.
Основні характеристики окремих стратегій зовнішньоекономічної (закордонної) експансії
Назва
|
Характерні
|
Позитивні
|
Негативні
|
Міжнародна
|
Тиражування
|
Відносно
|
Відсутність
|
|
Концентрація
|
|
Обмежені
|
|
Розміщення
|
|
|
Мультидержавна
|
Індивідуалізація
|
Адаптація
|
Обмежена
|
|
Розміщення
|
|
Обмежені
|
Глобальна
|
Централізоване
|
Вигоди
|
Відсутність
|
|
|
Результати
|
|
Транснаціональна
|
Одночасне
|
Вигоди
|
Небезпека
|
Матриця вибору стратегії зовнішньоекономічної експансії
4.Планування реалізації стратегії в системі міжнародного менеджменту.
Планування – це обумовлене визначення основних напрямків і пропорцій розвитку міжнародного виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту на ринку.
Суть планування проявляється в:
— конкретизації цілей розвитку всієї фірми і кожного підрозділу окремо на встановлений період.
— Визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, строків і результатів реалізації.
— Виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для рішення поставлених завдань.
Необхідність в плануванні сучасних міжнародних компаній витікає з:
— посилення узагальнення виробництва в міжнародному менеджменті (одна людина не може виробляти товари, це робить суспільство);
— спеціалізація і кооперування виробництва в рамках обширних і господарських комплексів промислових фірм;
— наявність багато чисельних структурних підрозділів у фірмах;
— тісні зв’язки між фірмами постачальниками сировини, які включені в єдиний технічний процес;
— вимоги НТП швидко засвоювати і впроваджувати;
— посилення тенденції в централізації по управлінню великими ТНК і необхідності підпорядкування діяльності усіх їх підрозділів єдиній стратегії.
Форми планування:
1. Перспективне планування (прогнозування) – на 10-20 років. Допомагає приймати рішення по комплексним проблемам діяльності фірми в міжнародному масштабі.
а) стратегічне планування
б) довгострокове планування
2.Середньострокове планування передбачає розробку в певній послідовності заходів, які направлені на досягнення цілей, які зазначені в довгостроковій програмі планування.
3.Оперативне (поточне планування) – детальна конкретизація цілей і завдань, які поставлені перед фірмою і підрозділами в міжнародному масштабі; перспективними і середньостроковими планами.
Рівень і якість планування в міжнародних компаніях залежить від:
· компетентності керівництва фірми на всіх рівнях управління;
· кваліфікації спеціалістів, які працюють в функціональних підрозділах;
· наявність інформаційної бази;
· забезпеченість комп’ютерною технікою.
Цілі планування в розвинених країнах:
США – об’єднання стратегій усіх підрозділів в єдине ціле;
Англія – орієнтація на розподіл ресурсів (всі підрозділи забезпечені певними ресурсами);
Японія – орієнтація на впровадження досягнення НТП і вищої якості продукції.
Особливості планування в великих міжнародних компаніях
1. Потенціальний конфлікт між цілями самої корпорації і економічними і політичними цілями власників інших корпорацій (попереджувати конфлікт).
2. Більш стійкий рівень невизначеності з-за підвищеної складності міжнародних операцій.
3. Багаточисельність зовнішньої сфери, в якій працюють філіали (треба окремо оцінювати умови діяльності кожного філіалу).
Механізм розробки плану – це сукупність заходів, які визначають конкретні цілі, зміст і розвиток ЗЕД суб’єктів світового господарства.
Механізм розробки планів міжнародного менеджменту має певну структуру, яка складається з шести блоків.
І. Вибір для планування конкретних довгострокових цілей, які знаходяться в стратегії (одні головні цілі, а інші слід виконати пізніше, ПП – якість).
ІІ. Аналіз внутрішніх можливостей фірми:
— фінансові ресурси;
— трудові;
— виробничі;
— вплив сфери на ЗЕД суб’єкта ЗЕД.
ІІІ. Конкретні цілі фірми на міжнародних ринках:
— по збуту експортної продукції;
— по витратах експортного виробництва (зниження прямих витрат);
— по зниженню рівня ризику суб’єкта МЕВ (придбання дефіцитних продуктів, диверсифікація виробництва).
ІV. Аналіз місцевих умов в країнах-рецепієнтах, де вже освоєно або починається освоєння експортного виробництва.
— оцінка виробничих ресурсів;
— оцінка трудових ресурсів;
— фінансові фактори розвитку експортного виробництва (врахувати методи оцінки, звітність, їх спів падання і різниця, оподаткування);
— маркетингові фактори розвитку експортного виробництва (вартість інформації про ринки збуту).
V. Вибір альтернатив складання плану виходячи з аналізу факторів, приведених в 3 і 4 блоках:
— розміщення виробничих потужностей;
— розподіл збуту;
— можливості і перспективи переміщення факторів виробництва (капітал, праця);
— плани придбання інших компаній, підрозділів, філіалів;
— розміщення альтернатив в порядку пріоритетів фірми.
VІ. Реалізація виробленої продукції чи послуг.
Причини недостачі інформації для складання планів в міжнародному менеджменті
1. Тимчасові обмеження із-за діяльності конкурентів.
2. Вартість інформації.
Основний принцип збирання інформації – це оцінка вартості збирання даних і ймовірної окупності витрат на придбання інформації і за рахунок поступового збільшення доходів або зменшення затрат (принцип економічності, окупності).
Джерела інформації
1. Індивідуальні звіти надають окремі консалтингові фірми (дорога інформація).
2. Спеціалізовані дослідження – фірми проводять спеціальні дослідження, а потім результати продають деяким фірмам (довідники).
3. Фірми ділових послуг – майже всі організації, які обслуговують міжнародні операції (банки) публікують звіти, які доступні потенційним клієнтам.
4. Державні і статистичні установи.
5. Міжнародні організації і агентства.
6. Торгові представники, посольства, консульства.
7. Торгові асоціації – вибирають, оцінюють, розповсюджують інформацію по технічним і конкурентним показникам в галузі (асоціація металургів).