Тема 5. Стратегія і планування в міжнародному менеджменті
1. Сутність та алгоритм стратегічного планування в міжнародному менеджменті.
2. Стратегія імпорту, експорту та розміщення міжнародного виробництва.
3. Міжнародні стратегічні альянси.
4. Планування реалізації стратегії в міжнародному менеджменті.
1. Слово “стратегія” походить від грецького “strategos” – мистецтво генерала.
Міжнародна стратегія фірми – це узагальнений опис скоординованих дій щодо визначення основного напрямку діяльності міжнародної організації, її місця в МПП та шляхів реалізації всього комплексу її міжнародних цілей.
Необхідність стратегії в міжнародному менеджменті полягає в наступному:
1. Визначення і утримання основного напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій.
2. Потреба координації та інтеграції різноманітних операцій в масштабах корпорації.
3. Посилення позицій в конкурентній боротьбі.
Переваги стратегічного планування:
1. Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій.
2. Детальне комплексне опрацювання проблем, пов’язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і т. д.
Найскладнішою проблемою в розробці стратегії для МНК є наступне: як поєднати необхідність глибокого і детального знання великої кількості особливостей, необхідних для успішного ведення бізнесу на даній національній території, з вимогами спільності та одноманітності, властивими глобальній корпоративній стратегії, що задає загальні рамки і напрямки міжнародних операцій компанії.
Відповідь на це питання в кожному конкретному випадку значною мірою залежить від стратегічної орієнтації фірми.
Стратегічний профіль міжнародних компаній
№п/п |
Характеристика |
Етноцентризм |
Поліцентризм |
Регіоцентризм |
Геоцентризм |
1 |
Місія |
Прибутковість, |
Громадське |
Прибутковість |
Прибутковість |
2 |
Стратегія |
Глобальна |
Національна |
Регіональна |
Глобальна |
3 |
Характер |
Зверху |
Знизу |
Переговори |
Переговори |
4 |
Організаційні |
Ієрархія |
Ієрархія |
Продуктово-географічна |
Мережа |
5 |
Культура |
Країни |
Країни |
Регіональна |
Глобальна |
6 |
Технологія |
Масове |
Серійне |
Гнучке |
Гнучке |
7 |
Маркетинг |
Продукція |
Локальні |
Регіональна |
|
8 |
Фінанси |
Репатріація |
Утримання |
Регіональний |
Глобальний |
9 |
Персонал |
Ключові |
Ключові |
Регіональна |
Глобальна |
Джерело: Columbie Journal of Word Business. – Summer 1985, pp.5-6
У відповідності зі своєю стратегічною орієнтацією фірма розробляє свою міжнародну стратегію.
Вибір стратегії може бути сформульований як дихотомія централізації – децентралізації, тобто визначення співвідношення між ними, яке обирається менеджером компанії в конкретних умовах.
Основні характеристики окремих стратегій зовнішньоекономічної (закордонної) експансії
Назва |
Характерні |
Позитивні |
Негативні |
Міжнародна |
Тиражування |
Відносно |
Відсутність |
|
Концентрація |
|
Обмежені |
|
Розміщення |
|
|
Мультидержавна |
Індивідуалізація |
Адаптація |
Обмежена |
|
Розміщення |
|
Обмежені |
Глобальна |
Централізоване |
Вигоди |
Відсутність |
|
|
Результати |
|
Транснаціональна |
Одночасне |
Вигоди |
Небезпека |
Матриця вибору стратегії зовнішньоекономічної експансії
4.Планування реалізації стратегії в системі міжнародного менеджменту.
Планування – це обумовлене визначення основних напрямків і пропорцій розвитку міжнародного виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту на ринку.
Суть планування проявляється в:
— конкретизації цілей розвитку всієї фірми і кожного підрозділу окремо на встановлений період.
— Визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, строків і результатів реалізації.
— Виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для рішення поставлених завдань.
Необхідність в плануванні сучасних міжнародних компаній витікає з:
— посилення узагальнення виробництва в міжнародному менеджменті (одна людина не може виробляти товари, це робить суспільство);
— спеціалізація і кооперування виробництва в рамках обширних і господарських комплексів промислових фірм;
— наявність багато чисельних структурних підрозділів у фірмах;
— тісні зв’язки між фірмами постачальниками сировини, які включені в єдиний технічний процес;
— вимоги НТП швидко засвоювати і впроваджувати;
— посилення тенденції в централізації по управлінню великими ТНК і необхідності підпорядкування діяльності усіх їх підрозділів єдиній стратегії.
Форми планування:
1. Перспективне планування (прогнозування) – на 10-20 років. Допомагає приймати рішення по комплексним проблемам діяльності фірми в міжнародному масштабі.
а) стратегічне планування
б) довгострокове планування
2.Середньострокове планування передбачає розробку в певній послідовності заходів, які направлені на досягнення цілей, які зазначені в довгостроковій програмі планування.
3.Оперативне (поточне планування) – детальна конкретизація цілей і завдань, які поставлені перед фірмою і підрозділами в міжнародному масштабі; перспективними і середньостроковими планами.
Рівень і якість планування в міжнародних компаніях залежить від:
· компетентності керівництва фірми на всіх рівнях управління;
· кваліфікації спеціалістів, які працюють в функціональних підрозділах;
· наявність інформаційної бази;
· забезпеченість комп’ютерною технікою.
Цілі планування в розвинених країнах:
США – об’єднання стратегій усіх підрозділів в єдине ціле;
Англія – орієнтація на розподіл ресурсів (всі підрозділи забезпечені певними ресурсами);
Японія – орієнтація на впровадження досягнення НТП і вищої якості продукції.
Особливості планування в великих міжнародних компаніях
1. Потенціальний конфлікт між цілями самої корпорації і економічними і політичними цілями власників інших корпорацій (попереджувати конфлікт).
2. Більш стійкий рівень невизначеності з-за підвищеної складності міжнародних операцій.
3. Багаточисельність зовнішньої сфери, в якій працюють філіали (треба окремо оцінювати умови діяльності кожного філіалу).
Механізм розробки плану – це сукупність заходів, які визначають конкретні цілі, зміст і розвиток ЗЕД суб’єктів світового господарства.
Механізм розробки планів міжнародного менеджменту має певну структуру, яка складається з шести блоків.
І. Вибір для планування конкретних довгострокових цілей, які знаходяться в стратегії (одні головні цілі, а інші слід виконати пізніше, ПП – якість).
ІІ. Аналіз внутрішніх можливостей фірми:
— фінансові ресурси;
— трудові;
— виробничі;
— вплив сфери на ЗЕД суб’єкта ЗЕД.
ІІІ. Конкретні цілі фірми на міжнародних ринках:
— по збуту експортної продукції;
— по витратах експортного виробництва (зниження прямих витрат);
— по зниженню рівня ризику суб’єкта МЕВ (придбання дефіцитних продуктів, диверсифікація виробництва).
ІV. Аналіз місцевих умов в країнах-рецепієнтах, де вже освоєно або починається освоєння експортного виробництва.
— оцінка виробничих ресурсів;
— оцінка трудових ресурсів;
— фінансові фактори розвитку експортного виробництва (врахувати методи оцінки, звітність, їх спів падання і різниця, оподаткування);
— маркетингові фактори розвитку експортного виробництва (вартість інформації про ринки збуту).
V. Вибір альтернатив складання плану виходячи з аналізу факторів, приведених в 3 і 4 блоках:
— розміщення виробничих потужностей;
— розподіл збуту;
— можливості і перспективи переміщення факторів виробництва (капітал, праця);
— плани придбання інших компаній, підрозділів, філіалів;
— розміщення альтернатив в порядку пріоритетів фірми.
VІ. Реалізація виробленої продукції чи послуг.
Причини недостачі інформації для складання планів в міжнародному менеджменті
1. Тимчасові обмеження із-за діяльності конкурентів.
2. Вартість інформації.
Основний принцип збирання інформації – це оцінка вартості збирання даних і ймовірної окупності витрат на придбання інформації і за рахунок поступового збільшення доходів або зменшення затрат (принцип економічності, окупності).
Джерела інформації
1. Індивідуальні звіти надають окремі консалтингові фірми (дорога інформація).
2. Спеціалізовані дослідження – фірми проводять спеціальні дослідження, а потім результати продають деяким фірмам (довідники).
3. Фірми ділових послуг – майже всі організації, які обслуговують міжнародні операції (банки) публікують звіти, які доступні потенційним клієнтам.
4. Державні і статистичні установи.
5. Міжнародні організації і агентства.
6. Торгові представники, посольства, консульства.
7. Торгові асоціації – вибирають, оцінюють, розповсюджують інформацію по технічним і конкурентним показникам в галузі (асоціація металургів).