Что такое инновации в образовании рассказывает начальник отдела ИМСО Наталья Гущина
Новітні тренди суспільства знань, хмарні технології в школах, електронні щоденники та журнали, віртуальні кабінети вчителя та учня – такою є сучасна освіта. В деяких українських школах працюють вже за новими стандартами, а десь − немає навіть уроку інформатики. Що таке інновації в освіті в програмі «Молодь плюс» на Радіо Свобода розповіла начальник відділу Інституту модернізації змісту освіти Наталя Гущина</em>.
Інновації в освіті – це зміни. Всі зміни, які відбуваються в суспільстві, відображаються в освіті. В минулому столітті у нас було індустріальне суспільство, і освіта була заточена під те суспільство.
21 століття – це інформаційне суспільство або суспільство знань, тому, безумовно, освіта має пристосовуватись і має забезпечувати вимоги цього суспільства. Інновації, які спрямовані на те, щоб забезпечити існування людини в цифровому суспільстві, є важливими в освіті на сьогоднішній день. Тобто вони пов’язані з технологіями.
Які проекти в цій сфері були впровадженні в Україні?
В Україні багато чого робиться і державного, і недержавного, і регіонального масштабу. Наприклад , у нас є дуже потужний і цікавий державний проект «Хмарні сервіси в освіті». Є наказ Міносвіти, відповідно до якого 32 школи долучені до цього проекту, близько двох тисяч учнів та вчителів беруть у ньому участь. На сьогодні хмарні сервіси – це тренд. Хмарні технології використовуються як в бізнесі, так і в освіті. Цей проект дозволяє забезпечити інформаційне середовище школи та розвиває інший тренд – змішане навчання – електронне, дистанційне навчання разом з традиційним.
Як використовуються хмарні сервіси в школі?
І в управлінні, і в класі, і для роботи з батьками, тобто на всіх рівнях. Все, що є в реальній школі, може бути відображено в хмарах, може мати віртуальний вигляд. Це і віртуальні викладацькі, віртуальні методичні кабінети, віртуальні індивідуальні кабінети вчителя, учня, адміністратора, електронний документообіг, зв’язок з батьками, їх інформування, електронні щоденники, електронні журнали.
Також вже друге десятиліття поспіль в Україні існує конкурс «Вчитель-новатор». Цей конкурс ініціювала компанія Microsoft за підтримки міністерства та нашого інституту. За ним обирають вчителів-новаторів, які рухають освіту та технології вперед.
Останні декілька років розиваються професійні спільноти педагогів на різних порталах. Навесні з’явилася спільнота педагоів «Навчаємося з Google». Ми сподіваємось, що співпраця з такими потужними компаніями дозволить розвиватись вчителю в напрямку технологій. Це дає величезні можливісті. Такі потужні компанії (Intel, Microsoft, Google) мають свої освітні програми, які є безкоштовними і відкритими для України. Відкрите освітнє середовище – це ще один тренд, який дозволяє вчителю вільно розвиватись та підвищувати рівень технологічних знань.
Серед першочергових проблем тут − проблеми з технічним постачанням обладнання, відсутності якісного інтернету, який дозволяв би навчатися. Але найбільша проблема − відсутність мотивації. Немає на сьогоднішній день у вчителя мотивації перекваліфіковуватись та використувавати ці технології. Все ж таки тут повинен бути державний підхід. Не перший рік ми говоримо про те, що потрібно впровадити стандарти ІКТ-компетентності (інформаційно-комунікаційні технології) для всіх педагогоів: вчителів, адміністраторів, викладачів ВНЗ і для учнів.
А як перевірити ІКТ—компетентність?
Існують розроблені стандарти ЮНЕСКО для педагогів, їх треба адаптувати для України і впровадити на державному рівні. Кілька років вже про це ведеться мова. Були вже зрушення. В 2010 році була програма «100 відсотків». У 2014 році її було скасовано. Вона стосувалася і забезпечення шкіл інтернетом, і володіння комп’ютерною грамотою вчителів. Сто відсотків вчителів мали навчитися на базовому рівні (а потім і на інших). Програма закінчилася якраз на базовому рівні. Тож сто відсотків українських вчителів знають, як вмикати комп’ютер. І вимикати. Можливо, створити теку, можливо, набрати текст, можливо зробити презентацію.
Але не можна так: от нема держпрограми ,то ми складемо «лапки» і нічого не будемо робити. Все ж є дистанційні курси, ІТ-компанії, які організовують курси комп’ютерної грамотності.
Є вислів: технології ніколи не замінять вчителів. Але вчителі, які володіють технологіями, замінять тих вчителів, які не володіють ними. Я б додала: потрібен вчитель, що не лише володіє технологіями, але й навчить мислити, надасть навички критичного мислення.
Потреба у навчанні, самовдосконаленні, розвитку − це треба в людиниі виховувати. В учнях. А щоб в учнях це було, значить спочатку це має бути у вчителів.
Чи основна проблема цієї сфери в нестачі коштів?
Я була в сільській школі, де кожен вчитель має ноутбук, і на всіх предметах використовують новітні технології. Як це було зроблено? Виписана цільова премія для вчителів директором школи, але гроші частково пішли на купівлю власної техніки.
Є така тенденція в навчанні: «принеси власний девайс». Це хоч і не державний рівень, але це працює. Діти приносять власні планшети, смартфони, нетбуки − і хмарні технології дозволяють працювати їм всім разом. Цей «комп’ютерний звіринець» об’єднується в хмарах. Завдяки цьому можна прослухати тему від найкращого педагога України, виконати завдання і отримати знання і навички.
На державному рівні хотілося б, щоб це була державна політика, державні цільові програми − на подолання цифрового розриву, створення єдиних українських електронних освітніх ресурсів.
